Як Японія прийняла українських біженців і чим допоможе у відбудові: інтерв'ю з послом України

Японія, яка взагалі не приймає біженців, погодилась прихистити велику кількість українців після початку повномасштабної війни. Також країна продовжує підтримувати Україну в різних інших сферах. 

Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії, в ексклюзивному інтерв'ю Новини.LIVE розповів, як живуть українські біженці від Хоккайдо до Окінави і як Японія допомагатиме відбудовувати Україну.

— Пане Сергію, українські біженці стали першими, кого прийняла Японія. До цього це була закрита країна. Скільки зараз тут українців і які для них умови?

— 3300 українців знайшли притулок в Японії. Вони називаються тут евакуйовані, тобто тимчасово переміщені особи.

Раніше Японія приймала на рік буквально декілька біженців з інших країн. Вона дуже закрита в цьому плані. Але коли почалася війна, до мене сюди в посольство приїхало керівництво міграційної служби. Це було пізно ввечері. Ми мали дуже довгу і детальну розмову про те, що і як робити.

Ми розробили схему, за якою потім Міністерство юстиції Японії затвердило механізм, його ухвалив уряд й були виділені відповідні кошти.

Він полягав у наступному: українці, які хотіли евакуюватися, зверталися в посольство, отримували відповідну візу й прилітали до Токіо. Тут їх зустрічали волонтери. На два тижні селили у чотиризірковому готелі. За цей час оформлювалися документи.

Потім евакуйовані українці мали обрати, у якій префектурі хочуть жити. Виплачувалась матеріальна допомога: мільйон єн на рік — це приблизно 7000 доларів.

Були одразу й пропозиції по роботі. У деяких муніципалітетах на допомогу прийшли місцеві фермери, які постачали овочі та фрукти. В українців є доступ до медицини, діти мають можливість вчитися.

Та, на жаль, ресурси не безкінечні, тому зараз всі, хто хоче приїхати, повинні мати гаранта — того, хто приймає на себе зобов'язання прийняти у себе й забезпечити нормальне життя. 

— Як змінилась ситуація за рік? Чи не втомились японці від українців?  

— Ні, не втомилися. Це дуже приємно і дуже незвично, що вперше в історії Японії подія за кордоном викликала такий національний рівень підтримки.

І я цілком об'єктивно стверджую, що ніякої зміни не відбувається — як і рік тому, так і сьогодні опитування громадської думки показують, що 70%-80% японців схвалюють дії уряду щодо підтримки українців, навіть попри підвищення цін. Де б ви не були в Японії, ви обов'язково почуєте: "Тримайтеся, ми з вами!"

Усі розуміють, що ми маємо справу з жахливим ворогом, дуже сильним і підступним, і тому ніхто не очікує, що війна закінчиться швидко і треба припиняти допомогу. Усі очікують тільки нашої перемоги, і це абсолютно однозначно. 

— У нас з Японією є спільний ворог — можливо, тому вони нас так розуміють?

— У тому числі. Вони мають історію. І досі частина Японії окупована Росією.

Японці пам'ятають і дуже багато вам розкажуть про своїх дідусів і бабусь, які під час Другої світової потрапили на радянську територію і були в концтаборах, а приїхавши, розповідали жахливі речі.

Вони це пам’ятають, і для них це дуже боляче.

— Японія та Україна підписали меморандум про співпрацю щодо відновлення України. Що передбачає цей меморандум, і які ще спільні проєкти плануються?

— Японія має фантастичний досвід відбудови власної країни (після землетрусу Тохоку у 2011 році) і досвід допомоги іншим країнам, зокрема Азії та Африці. І ми хочемо скористатися цим досвідом.

Є домовленість про те, що, скоріше за все, на початку наступного року в Токіо відбудеться масштабна українсько-японська конференція з відбудови. Ми очікуємо візит урядової делегації і бізнесу.

Це буде великий захід, на якому підприємці з обох країн говоритимуть про те, що можна зробити в плані відновлення України і модернізації з урахуванням японського досвіду і японських технологій. 

— У яких галузях японцям цікаво співпрацювати з Україною? Які найбільш перспективні?  

— Вони розглядають будь-які можливості, які стосуються інфраструктурного і технологічного секторів. Їх цікавить і енергетика, і транспорт, і будівництво мостів, що японці роблять краще за всіх у світі.

Також у них є величезна зацікавленість у сфері інформаційних технологій та сільського господарства, наприклад виробництва добрив.

Якщо говорити про специфіку Японії, то з ними треба говорити про масштабні проєкти. Їм не цікаві дрібні речі, бо дрібні речі може робити хто завгодно.

Якщо йдеться про транспорт, то це система швидкісних потягів. Якщо говорити про мости, то їм потрібно показати цілу низку проєктів, які можуть бути — це і київські мости, які в аварійному стані, і багато зруйнованих переправ зараз в Україні. Повірте, японці можуть не тільки їх відновити, вони побудують такі мости, які будуть стояти 100 років, і нічого з ними не станеться.

Нам потрібен їхній досвід у плануванні міст. Кожен, хто був колись у Японії, у будь-якому великому місті, дивується, наскільки вдало вписана транспортна і взагалі комунальна інфраструктура в місто: у вас є можливість і дихати — є низка парків і рекреаційних зон — і швидкісні дво- або триповерхові хайвеї.

У Токіо, де проживає 38 мільйонів людей, нема заторів. Уся місцева інфраструктура спланована так, щоб людина не відчувала якихось незручностей. Коли тут дощі, ви не побачите затоплених вулиць, бо зроблена система водовідведення.

Отакі речі нам потрібні, бо у нас зруйновано дуже багато міст, їх не можна будувати за старими схемами. Треба побудувати міста майбутнього, це має бути крок уперед, і я думаю, що Японія, могла би зіграти у цьому одну з ключових ролей.

— У 2020 році ви казали, що говорите з японцями про безвізовий режим. Наскільки це взагалі реально?

— На сьогодні ці дискусії припинені через війну. Але я впевнений, що коли ми перейдемо до післявоєнного відновлення, ми однозначно про це домовимося, я не бачу в цьому перепон.

Є певні нюанси в японській правовій системі, які змінювати трохи важкувато, але ми обов’язково це зробимо.

— Що особисто вам подобається в Японії? Що б ви порадили українцям запозичити в японців?

— Важко виділити щось одне. Скажу про речі, які вражають.

Це мабуть єдина країна у світі, де люди почуваються незручно, якщо вони поводяться грубо або не ввічливо по відношенню до іншої людини, навіть, якщо ця людина робить щось не так. У японській ментальності людина старшого віку, навіть якщо вона робить щось не так, заслуговує на повагу.

Ви ніколи не почуєте, щоб японці кричали або били дітей. Дуже-дуже рідко, і це виключення, коли ви бачите агресію одного японця по відношенню до іншого. Або, щоб сигналили машини, заважали їхати, підрізали, поводилися агресивно. Нічого такого в Японії немає.

Вони пояснюють це так: ми так домовилися у суспільстві, тому що так нам зручно всім. Ми всі не хочемо один одному завдавати шкоди. Один з аспектів — це те, що в Японії один з найнижчих у світі рівень злочинності. Ви можете загубити гаманець, і вам обов'язково його повернуть з усім, що в ньому було. Ніхто ніколи не візьме нічого. І це шокує, особливо іноземців.

Друге — це те, що вони дуже люблять усе робити разом. Якщо якась небезпека, надзвичайна ситуація або хтось потребує допомоги, вони згуртовуються. 

Третє — японці намагаюся все робити ідеально, навіть найменші дрібниці. Це стосується і заходів, і виробництва продукції. Це настільки відрізняється від будь-якої іншої культури, що в це важко повірити. З дитинства, зі школи це у свідомості.

Та це має й негативні наслідки. У них високий рівень самогубств. Тому що, коли не вдається досягти ідеалу, це призводить до психологічних травм.

Ми всі знаємо, що "японська якість" — це японська якість, і це не випадково. Якщо це їжа, то вона свіжа і смачна. Якщо це техніка, то вона просто працює. Тому все, що виробляють японці, весь світ із задоволенням купує. Усе завдяки тому, що є легендарне ставлення Японії до своєї відповідальності.

Вони відчувають відповідальність за ту продукцію, яку вони випускають. Якщо з'ясовується, що щось було зроблено не так і завдало шкоди, то керівники компаній, політики йдуть у відставку і вибачаються перед нацією. 

Я думаю, що такі речі ми могли би взяти за приклад. Почати з того, що виховувати в школі повагу один до одного, відчуття того, що гармонія у відносинах між людьми — в інтересах усіх. І, звичайно, намагатися не робити все просто так, а намагатися робити так, щоб це було класно.

Японці у своїй історії дуже багато чого запозичили з Китаю та Європи. Машини перші привезли з Британії. Мало хто знає, що перші "Тойоти" були дерев'яні. Першу зброю отримали від європейців. Але потім зробили так, щоб за тим, що виготовлено в Японії, ганявся весь світ. Ви берете цю річ, і вона ідеальна. Це і є Японія.