Як сирійський уряд перешкоджає рятувальним операціям і шукає вигоду у трагедії

Марія Кагал

Редактор міжнародного відділу

Землетрус, що сколихнув Туреччину та Сирію 6 лютого і призвів вже до майже 40 тисяч загиблих, — це величезна трагедія для всього світу. Безліч країн та неурядових міжнародних організацій відправили свою допомогу до постраждалого регіону. Однак без політики й тут не обійшлось. Уряд Башара Асада скористався моментом, щоб знову порушити питання санкцій проти Сирії, вкотре нехтуючи своїми громадянами. Детальніше — у статті Скотта Лукаса, професора Інституту Клінтона, Університетський коледж Дубліна. Оригінал опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Турецько-сирійський землетрус: Асад звинувачує Захід, поки міжнародні організації намагаються надати допомогу його зневіреному народу

Сирійському режиму Асада не знадобилося багато часу, щоб отримати політичну та економічну вигоду з руйнувань від землетрусу. У той час, як рятувальні служби надавали допомогу жертвам підземних поштовхів силою 7,8 балів 6 лютого, пов'язані з сирійським режимом організації вимагали від урядів "негайно припинити блокаду і односторонні примусові економічні санкції, що накладаються на Сирію і її народ протягом 12 років".

Давні прихильники лінії Асада відреагували так само оперативно. Ранія Халек, коментатор проасадівських і російських державних ЗМІ, написала у Твіттері: "Сирія має боротися з цією жахливою катастрофою, перебуваючи під санкціями США, які зруйнували її медичний сектор і здатність до реагування, ці санкції є злочинними".

Тим часом, режим погрожував заблокувати будь-яку допомогу утримуваним опозицією районам на північному заході Сирії, а його посол в ООН Бассам Саббаг наполягав на тому, що Дамаск повинен контролювати всі поставки в Сирію.

Координатор місії ООН в Сирії Ель-Мостафа Бенламліх звернувся із закликом: "Відкладіть політику вбік і дозвольте нам виконувати нашу гуманітарну роботу. Ми не можемо дозволити собі чекати і вести переговори. Поки ми будемо вести переговори, все вже буде зроблено, все буде закінчено".

Санкційні маніпуляції Асада

Санкції через смертоносні 12-річні репресії режиму проти своїх громадян були введені 29 квітня 2011 року, через шість тижнів після того, як влада затримала і жорстоко поводилася з хлопчиками-підлітками, які малювали графіті в місті Дараа на півдні Сирії, що спричинило народне повстання. Тодішній президент США Барак Обама наказав заблокувати майно осіб, причетних до порушень прав людини.

У травні Європейський Союз і Канада приєдналися до них, запровадивши заборони на в'їзд і заморожування активів фізичних осіб, а також заборону на експорт товарів і технологій, які можуть бути використані збройними силами режиму. У серпні Вашингтон розширив санкції, поширивши їх на нафтовий сектор і заборонивши будь-який експорт товарів зі США до Сирії.

США внесли до чорного списку діячів режиму, пов'язаних з програмою хімічної зброї Асада, після атак із застосуванням зарину і хлору, в результаті яких загинули або були поранені тисячі мирних жителів. У 2019 році Вашингтон посилив ці заходи, ухваливши Закон Цезаря про захист цивільного населення Сирії. Спонуканий фотографіями 6 785 затриманих, більшість з яких були закатовані до смерті у в'язницях режиму, цей закон був спрямований на галузі, пов'язані з інфраструктурою, військовим обслуговуванням та виробництвом енергії.

Але американські, європейські та міжнародні санкції передбачають винятки для гуманітарної допомоги. У листопаді 2021 року, після повідомлень неурядових організацій про перешкоди для їхньої діяльності, Міністерство фінансів США розширило свою генеральну ліцензію, щоб "сприяти законній гуманітарній діяльності, продовжуючи відмовляти в підтримці зловмисникам".

Коли Європейський Союз продовжив свої заходи у травні 2022 року, він підтвердив, що "експорт продуктів харчування, медикаментів або медичного обладнання не підпадає під санкції ЄС, а для гуманітарних цілей передбачено низку конкретних винятків".

Допомога надходила до Дамаска протягом усього повстання, незважаючи на постійні репресії, але значна її частина осідала в кишенях режиму Асада та його поплічників. Аналіз 779 закупівель ООН за 2019-2020 роки показав, що за допомогою маніпуляцій з обмінними курсами режим привласнив 100 мільйонів доларів США. Інші кошти були відібрані у неурядових організацій, що працюють на підконтрольних режиму територіях.

Human Rights Watch і Сирійська програма правового розвитку підсумували, що випадок із Сирією показав, як агентства ООН наражаються "на значний репутаційний і фактичний ризик фінансування суб'єктів, що зловживають правом, і/або суб'єктів, які діють у секторах підвищеного ризику без достатніх гарантій".

Незважаючи на це, Європейський Союз прийняв запит режиму на допомогу в рамках Механізму цивільного захисту ЄС. Початкові 3,5 млн євро були виділені на забезпечення доступу до "житла, води, санітарії та різних предметів медичного призначення", а також на підтримку пошуково-рятувальних операцій.

Після цього Німеччина оголосила про виділення додаткових 26 мільйонів євро гуманітарної допомоги, а Велика Британія — 3 мільйонів фунтів стерлінгів.

Міністерство фінансів США оголосило про продовження ліцензії на надання гуманітарної допомоги, "щоб чітко дати зрозуміти, що санкції США в Сирії не стануть на заваді зусиллям з порятунку життя сирійського народу".

Відсікання опозиційних територій

Найстрашніший бар'єр для міжнародної допомоги вже давно зведений навколо підконтрольних опозиції районів на північному заході Сирії. У 2014 році ООН санкціонувала відкриття чотирьох прикордонних пунктів для надання допомоги: двох з Туреччини на північному заході Сирії і двох з Іраку на північному сході.

До 2022 року вето росії в Раді Безпеки ООН скоротило чотири пункти до одного — контрольно-пропускного пункту "Баб аль-Хава", що перетинає кордон з Туреччиною в провінцію Ідліб. Якби не політика навколо вторгнення володимира путіна в Україну, росіяни могли б закрити цей останній пункт у січні, відрізавши 4 мільйони людей від будь-якого доступу до допомоги.

Одразу після землетрусу дорога з Туреччини до "Баб аль-Хави" була сильно пошкоджена. Турецька влада повинна була надати дозвіл, але була "повністю перевантажена справами і допомогою власному народу". ООН не наважувалася використовувати інші пункти перетину кордону через заперечення режиму Асада і росії.

В результаті перша партія допомоги — шість вантажівок з наметами і засобами гігієни — прибула на північний захід Сирії лише в четвер вранці, через 72 години після землетрусу.

Рятувальники покладаються на старі крани, кирки та лопати, каже голова організації цивільної оборони "Білі каски" Раед аль-Салех: "ООН не надає допомогу, якої ми найбільше потребуємо, щоб допомогти нам врятувати життя, а час спливає".

Політичний економіст Карам Шаар з Інституту Близького Сходу підсумував у Твіттері: "Стогін тисяч людей, що опинилися під завалами, припинився за останні кілька годин. Чому ООН не надала допомогу? Тому що їм потрібен дозвіл Дамаска: того самого Дамаска, який бомбив їх днями і ночами".

А втім, у той час як кількість жертв зростає як на підконтрольних Асаду, так і на підконтрольних опозиції територіях Сирії, з Дамаска продовжують лунати політичні барабани. Міністр закордонних справ режиму Фейсал Мікдад під час зустрічі з високопосадовцем ООН у четвер без жодної видимої іронії заявив: "Західна політизація гуманітарної допомоги є неприйнятною".

Скотт Лукас, професор Інституту Клінтона, Університетський коледж Дубліна

Фото: REUTERS/Khalil Ashawi

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися