"Лукашенко оголосить мобілізацію та може готувати війська до нападу на Україну": Павло Латушко про війну та готовність білорусів помирати за путіна

Самоназваний президент Білорусі Олександр Лукашенко готується оголосити мобілізацію та може повністю виступити на боці російського очільника володимира путіна у його війні проти України. За інсайдерськими даними, вторгнення з боку білоруського кордону може статися до лютого.

Але чи готові білоруси помирати в Україні — в інтервʼю Новини.LIVE розповів Павло Латушко, один із лідерів білоруської опозиції в еміграції та заступник голови Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі.

— Всі майже вісім місяців війни в Україні Лукашенко тільки те й робить, що намагається уникнути прямої участі Білорусі у війні путіна проти України.

— Перше — з точки зору міжнародного права, Лукашенко і його режим є співагресорами у війні проти України. На жаль, цей статус отримала і Білорусь, виходячи із норм міжнародного права, адже надала свою територію для збройних сил рф. Це факт, за що нам необхідно буде нести міжнародну кримінальну відповідальність.

Петляння Лукашенка повʼязано лише з одним фактором — не створити додаткових проблем всередині Білорусі.

Якщо говорити про ті рішення, які були досягнуті у путіна з лукашенком в Сочі — вони однозначні. Росіяни знову хочуть розмістити на території Білорусі велике угрупування збройних сил рф.

Друге, Лукашенко взяв на себе зобовʼязання забезпечити це угруповання, надавши логістику та місця для їхнього розміщення.

Третє, Лукашенко планує здійснити мобілізацію в Білорусі, хоча він уникає цього слова, адже боїться реакції білоруського суспільства. За словами наших джерел, на нарадах він навіть вимагає не вживати слово "мобілізація". Тому може йти про "термінові збори". Буквально на днях був прийнятий план раптової перевірки збройних сил Білорусі по всій країні.

Говорячи про термінові збори, йде підготовка до де-факто мобілізації по лінії міністерства внутрішніх справ та оборони. Уже складають списки військовозобовʼязаних на держпідприємствах, в медичних та навчальних закладах.

Одночасно протягом останніх місяців Лукашенко проводить так звану економічну мобілізацію. КДБ, за його наказом, провело аналіз усіх підприємств.

За останніми даними, уже розробляться обмеження на виїзд із РБ військовозобовʼязаним. Ці рішення будуть ухвалюватися КДБ в індивідуальному характері  щодо людей, які не мають права покинути Білорусь, а можуть бути задіяні в інтересах оборони країни або у збройних силах Білорусі.

Поки що це рішення не стосуватиметься всіх, але в результаті все прийде до цього.

На сьогодні Лукашенко продовжує бути реальним та чинним союзником путіна у війні проти України. І в це він втягує і Білорусь.

— Тобто всі ці дії свідчать про те, що білоруські війська таки вступлять у війну проти України на боці путіна?

— Не хотілося б говорити так точно, адже Лукашенко у цьому випадку проявляє хитрість. Він дуже боїться внутрішніх протестів, дестабілізації всередині Білорусі, тому виторгував у путіна право нашим збройним силам забезпечувати тили новоствореного спільного військового угруповання. Тобто вони будуть третьою лінією по забезпеченню тилу збройних сил росії.

Лукашенко боїться, якщо білоруські військові вступлять на територію України, почнуться смерті, жертви, що зтрегерить ситуацію всередині країни. Тому він постійно говорить, що потрібно захищатися від Заходу, нам загрожує Україна, Литва, Польща і загалом увесь НАТО. Він дав доручення всім силовикам виїжджати у регіони і розʼяснювати людям потенційну загрозу від України та Заходу.

— Для чого?

— Щоб легендувати мотиви введення російського угруповання на територію Білорусі. А далі — легендувати наступ на Україну. Йдеться не про найближчі дні, а про найближчі місяці. Джерела говорять, що таке угруповання може бути сформоване до лютого. Тому у нас є час для запобігання цим діям. Але вся риторика (мається на увазі Лукашенка. — Ред.) направлена саме на легендування приводу введення російських військ. Згодом можливий сценарій, який теж вже пропрацьований і лежить у папці "запасний варіант" — провокації на державному кордоні, щоби обґрунтувати, чому сталося чергове вторгнення до України з території Білорусі.

— Білоруси повірять у легендизацію риторики Лукашенка?

— Є дві речі. Більшість білорусів, виходячи із свого характеру та ментальності, миролюбиві. Згідно з усіма соцопитуваннями, 85-90% білорусів проти участі своєї армії в будь-якій агресії на території України. Це розуміє і Лукашенко, через що він не хоче відправляти війська.

А от якщо говорити про підтримку або не підтримку дій росії, то на жаль, тут пропаганда працює вже більш ефективно. Тому відсоток білорусів, які підтримують дії росії, більший. Але це не більшість білоруського суспільства. В цілому обстановка у Білорусі не "за" участь білоруської армії і не "за" підтримку дій росії в Україні.

— Навіть росіяни тікають від мобілізації. А як себе вестимуть білоруси, якщо Лукашенко оголосить загальні військові збори?

— Найефективніший сценарій, на який зреагують білоруси, і це вже було у березні, масово їхатимуть з країни. Тому ми зараз на Заході говоримо про можливість створення зелених коридорів для виїзду білоруських чоловіків із країни.

Є інша позиція, яка говорить, що краще лишити протестну масу всередині країни. Але Білорусь — не росія. По-перше, більшість суспільства проти війни. І ці заяви влади про мобілізацію у 500 тис. військовозобовʼязаних осіб — це нереальні цифри. Бо якщо 100-200 тисяч захоче виїде із Білорусі, то Лукашенко закриє кордони. Це спричинить колапс. Якщо він випустить чоловіків — це теж колапс, адже країну покидає величезна кількість працездатних осіб. В будь-якому випадку для Лукашенка це тригерна ситуація. Тому він і петляє.

— На кого він може розраховувати реально?

— Не на мобілізованих, зібраних на термінові збори, а більше на сили спеціальних операцій. До війни це було 12 тисяч осіб. Зараз він говорить про шість БТг, розміщених на лініях кордонів. Ми не знаємо, які у них настрої. Можливо, переважає пропагандистське опрацювання. Але самостійно вони теж не здатні піти на вторгнення, а лише разом із російськими збройними силами.

Але це теж тригерний фактор для Лукашенка, адже ті люди теж вмиратимуть на території України. Похорони в Білорусі викликатимуть протести. Лукашенко вже розкручує репресивну машину, тюрми у Білорусі вже переповнені, саджати людей реально просто нікуди. Тому відправка до України навіть сили спецоперацій — теж проблема.

— Лукашенко здатен мобілізувати 100 тисяч осіб?

— Ні. Наразі збройні сили Білорусі нараховують 65 тисяч осіб. Цивільна частина — 25 тисяч, військова — 40 тисяч. Ми ж знаємо цю історію по росії, що геройствувати на дивані одне, а брати у руки зброю — інше. Тому не знаю точно, скільки людей збере Лукашенко, але це буде мінімальна кількість. Найімовірніше, білоруси підуть у ліси, втечуть за кордон. Але маємо попередити розміщення російських військ у Білорусі. В будь-якому випадку, це дуже погана історія, адже створює додаткові загрози для України. Ми цього не хочемо.

До того ж Україна має право наносити превентивні удари по скупченню російських військ, бо не хоче повторних Буч, Ірпеня і наступу на Київ. А це потягне за собою конфліктність поміж білорусами і українцями. Для мене, як для білоруса, це боляче. Ми ж потім десятиліттями не зможемо знайти вихід. Я не хотів би бачити цю історію.

— Що можна зробити?

— Захід знову все проспав. Ми говорили їм: необхідно виставити жорсткий ультиматум і показати Лукашенку його реальну перспективу кримінальної відповідальності. Це мали бути дуже жорсткі сигнали з боку Вашингтона, Лондона, Брюсселя.

На днях французький міністр заявив, що вони готові будуть ввести додаткові санкції. Є заяви G-7 не продовжувати політику підтримки росії. Але знову ж таки звучить "ми закликаємо". Ну скільки можна вже закликати? Час дій та ухвалення рішень! Люди гинуть, йде реальна війна, Лукашенко втягує Білорусь в інтересах кремля у жахливу історію. Кремль же тільки одного хоче — відрізати Білорусь від Європи і розсварити її з усіма сусідами. Білорусь під росією — це завжди загроза Україні. Тому для нас так важлива перемога України. Без неї у Білорусі немає ніяких перспектив. 

— Наскільки реальний сценарій відкриття другого фронту у лютому?

— Це може бути, зокрема, й інформаційне вкидання, аби примусити Україну сісти на стіл перемовин і погодитися з анексованими територіями. З цією ціллю росіяни далі наноситимуть ракетні удари по інфраструктурі України із території Білорусі, як кажуть наші інсайдери.

Важливою є пропозиція Зеленського про розміщення міжнародної місії на білорусько-українському кордоні. Ясно, що росія використає право вето в Раді Безпеки ООН, але це ще раз підкреслить її наміри.

— Лукашенко міг знати, що путін збирається напасти на Україну в лютому?

— Звичайно. Думаю, він знав про ці плани ще до 24 лютого. Знаходження такої великої кількості російських військ на білорусько-українському кордоні не могло бути без його відома. Інше питання — скільки ще людей знало про наміри путіна? Ясно що небагато, адже це створювало би загрозу витоку інформації.

— Світлана Тихановська, як лідер Обʼєднаного перехідного кабінету Білорусі, звернулася до Зеленського з пропозицією встановити дипломатичні та політичні відносини.

— По-перше, ми повністю підтримуємо Україну на її шляху до перемоги у цій війні. Це наші стратегічний вибір. Адже якщо Україні вдасться відновити свою територіальну цілістність — це дає можливість Білорусі звільнитися від диктатури та зберегти свою незалежність.

Якщо ж Білорусь стане десертом на обідньому столі путіна й увійде до складу росії — це буде постійна перманентна загроза для національних інтересів України. Через це було зроблено відповідне звернення від нашого кабінету. Думаю, ми зможемо знайти шляхи комунікації. Для нас важливо, аби ці зустрічі були не декларативні, а конкретні, бо у нас є про що говорити у всіх сферах наших стосунків. Нам є що запропонувати українській стороні для реальних дій.

— Тобто Тихановська готова зустрітися із Володимиром Зеленським у Києві?

— Це політично значимий елемент, який був би дуже серйозним ударом по авторитету та іміджу Лукашенка всередині Білорусі. А ми ж боремося за підтримку українців серед білоруського суспільства. Тому така зустріч мала би дуже серйозний політичний сенс як для Білорусі, так і України. Це дало би нам можливість мобілізувати ще більше ресурсів для підтримки України у цій війні.