ООН підтримала Україну в річницю початку війни: хто опинився у "таборі росії" і що означає цей документ

У Нью-Йорку Генеральна асамблея ООН затвердила резолюцію до роковин повномасштабного вторгнення росії в Україну. І за цей документ велися "дипломатичні війни", про які не говорили публічно. Як і чому москва намагалася зірвати ухвалення резолюції? І яким саме чином документ відкриває шлях до створення трибуналу з військових злочинів росії? Усі деталі — у матеріалі зі США.

"Забалакати, зірвати та саботувати"

У кулуарах штаб-квартири ООН на 42-й вулиці на Манхеттені відбувалися "невидимі бої", коли представники країн всіляко вмовляли проголосувати проти "української резолюції", утриматися або, в крайньому випадку, взагалі не віддавати свого голосу. Дипломатів "ловили" між засіданнями, вмовляли, нагадували про спільне "радянське минуле", обіцяли "вічну подяку та дружбу". Представники якої країни шукали підтримки — здогадатися не складно.

Глава Європейської дипломатії Жозеп Боррель навіть зізнався журналістам: "Росія намагалася протягом тижня відволікти, зірвати роботу ООН, робила всілякі маневри. Але це знову не вдалося".

Наскільки серйозними були зусилля? Український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба (а він представляє цими днями Україну і на цій сесії Генасамблеї, і на Раді безпеки) пояснив докладніше:

"Те, що робить росія — кулуарну роботу із державами-членами, відмовляють їх голосувати за резолюцію. Розказують абсолютно ідіотські речі про те, що резолюція "незбалансована". Виставили як свого проксі — Білорусь, яка внесла поправки із серії "Рафік нєвіноват", якщо коротко їх охарактеризувати. Зовні все так красиво, дипломатично іде — Генасамблея, виступи, але в цей час у коридорах, у кабінетах і в телефонах — кривава дипломатична боротьба за голоси".

"Російський табір": 2+5

Ця кампанія "умовлянь" у результаті мало що дала росії. Поправки Білорусі, про які говорить Кулеба, зал відхилив. А коли справа дійшла до фінального голосування, виявилося, що проти "Української резолюції", крім москви та Мінська, лише п'ять країн: КНДР, Малі, Нікарагуа, Сирія та Еритрея. А навіть вірні союзники москви — ті ж Куба та Іран — утрималися, а Сербія, яку вважали проросійською, так і зовсім — підтримала Україну, голосувала "за".

Що ще важливо — резолюція закликає до переговорів та миру, але тільки розуміння цього "миру" і цих "переговорів" — різне. Руками Білорусі кремль намагався "протягнути" формулювання про "переговори без жодних умов". Тобто, по суті, залишити все, як є зараз, зупинити майбутній український контрнаступ і вести дискусію. Розуміння Західних союзників України — інше, пояснила посол США при ООН Лінда Томас-Грінфілд:

"У резолюції ми закликаємо до переговорів, закликаємо обидві сторони сісти разом, закликаємо до миру. Але будь-яке припинення бойових дій вимагає, щоб росіяни, які ініціювали бойові дії, припинили війну! Вони можуть припинити бойові дії просто сьогодні, вивівши свої війська з України, закінчивши війну, і після — розпочавши переговори. Якщо Україна перестане воювати, Україна закінчиться як держава. Якщо росія перестане воювати, то війна закінчиться."

З цієї відповіді стає зрозумілою переговорна тактика, яку дотримуються і Київ, і Вашингтон. Мир потрібен, але не будь-якою ціною — і тим більше не ціною територіальних поступок. А умови, коли виходити на діалог, визначать не Штати, а Україна, — пояснює Посол Томас-Грінфілд.

"Не нам визначати умови переговорів. Це українці мають вирішити, на яких умовах вони вестимуть діалог. Але що ми хочемо зробити, то це поставити їх (Україну. — Ред.) у максимально сильну позицію, щоб коли діалог розпочнеться — він був з позиції сили".

Шлях до трибуналу

Може виникнути питання — а заради чого, що називається, "ламали списи"? Що дає ця резолюція, що за неї так серйозно билися і Київ, і партнери? У кулуарах, одразу після голосування, українські дипломати пояснювали, що документ розвіяв одразу три міфи. Що "Україну підтримує тільки Захід" — адже щоб зрозуміти, що це неправда, достатньо подивитися на перелік цих 141 держави! Що "від України, нібито, втомилися" — яка ж, мовляв, втома, коли у головній світовій організації Україна на кілька днів — центральна тема. Ну, а третій міф: що у росії, мовляв, і союзники потужні, і міжнародна підтримка. Ну ось вони — "союзники", усі п'ять. Коли не голосує навіть лояльний до кремля Туркменістан, коли утримуються Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Узбекистан, яких москва вважала ледь не своєю вотчиною.

Але найголовніше, що ця резолюція відкриває шлях до прийняття нової — про відповідальність росії. Київ планує запропонувати її на голосування Генасамблеї до кінця весни, пояснює голова української дипломатії Дмитро Кулеба.

"Спочатку план дійсно був до річниці ухвалити резолюцію про відповідальність. Але потім ми вирішили, що краще ухвалити потужний політичний документ, а тематичні резолюції перенести на наступні етапи. Там буде про всі аспекти, зокрема — що "підтримується створення механізму для притягнення росії до відповідальності за злочин агресії"", — пояснив глава МЗС України.

І голосування на річницю початку вторгнення мало того, що показало розклад сил, але й продемонструвало, що 140 голосів — це той мінімум, який набирається в залі, коли йдеться про засудження росії. А значить, навіть не варто виносити це питання на Радбез, де у москви є право вето. Рішення здатна ухвалити Генасамблея — не "обрані", а весь світ загалом. І не через роки, а в момент, коли війна ще у її гострій фазі.