Передвиборча гонка в Туреччині набирає обертів — усі деталі

Президентські вибори в Туреччині відбудуться вже 14 травня. За нещодавніми опитуваннями, нинішній президент Реджеп Таїп Ердоган та його головний опонент Кемаль Киличдароглу йдуть нога в ногу — невже Ердоган врешті покине президентський пост?

Про це пише видання Politiko.

Авторитаризм проти демократії

Імідж президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, якого колись називали взірцем "мусульманського демократа", здатного надихнути весь ісламський світ, кардинально змінився.

На початку 2000-х років його сприймали як харизматичного колишнього футболіста, який може збалансувати ісламізм, парламентську демократію, прогресивний добробут, членство в НАТО та реформи, орієнтовані на ЄС.

Однак, з наближенням вирішальних виборів 14 травня, Ердоган сприймається як авторитарний лідер, що викликає розкол у суспільстві, який централізував владу, ув'язнює опонентів і контролює ЗМІ та судову систему.

Опозиція проводить кампанію за скасування президентської системи Ердогана і встановлення нової, плюралістичної парламентської демократії. Головний опонент Ердогана, Кемаль Киличдароглу, називає відновлення турецької демократії першочерговим завданням передвиборчих перегонів.

Позиція опозиції

На виборах, де домінує стурбованість стрімким зростанням вартості життя в Туреччині, розмови про відновлення демократії можуть не привернути уваги громадськості.

Лідер опозиції Киличдароглу здобув підтримку, попередивши про стрімке зростання цін на товари повсякденного вжитку, такі як цибуля, і пов'язавши це з політикою президента Ердогана.

Дійсно, у жовтні минулого року річна інфляція досягла рекордного рівня 85,5%, а в березні становила трохи більше 50%. Турецька ліра впала до 19,4 за долар з приблизно 6 за долар на початку 2020 року.

Однак головний маніфест опозиції зосереджується на правових реформах, спрямованих на обмеження влади президента, включаючи обмеження одним терміном і посилення парламенту. І експерти вважають, що ці питання знаходять відгук у виборців, які пов'язують їх з економічною кризою і ерозією демократії в умовах одноосібного правління.

Киличдароглу позиціонує себе як інклюзивний лідер, який спирається на широкий спектр талантів, і навіть публічно оголосив себе членом релігійної меншини Туреччини — алевітів. Він позиціонує себе як плюралістичну протиотруту проти поляризаційної політики Ердогана.

Позиція (одноосібної) влади

Багато аналітиків вказують на протести в парку Ґезі 2013 року як на поворотний момент, коли президент Туреччини Ердоган почав централізувати владу навколо себе. Мітинги, які супроводжувалися насильством, призвели до загальнонаціонального протесту проти його кумівства і тактики сильної руки.

Однак саме спроба перевороту в 2016 році зрештою підштовхнула Ердогана до проведення референдуму про перехід до президентської форми правління. Тоді він переміг з невеликою перевагою, але опозиція оскаржує цей результат.

Незважаючи на недоліки президентської системи для Ердогана, такі як вимога набрати 50% голосів, щоб залишитися на посаді, він продовжує утримувати владу, формуючи коаліції з дедалі більш екстремістськими партнерами.

Він представляє себе як голос більшості, проповідуючи ісламську пристойність і сімейні цінності, одночасно демонізуючи своїх опонентів як терористів або пішаків Заходу.

Опоненти Ердогана намагаються не виглядати як реакційні голоси старої еліти, натомість позиціонуючи запропоновану ними конституційну реформу як створення "по-справжньому плюралістичної демократії", якої ніколи не існувало раніше. Однак, вони все ще стикаються з нелегкою боротьбою проти бойових інстинктів Ердогана і його міцної хватки за владу.

Що робитиме Ердоган у разі програшу

Майбутні вибори в Туреччині викликали інтенсивні обговорення щодо того, чи може президент Ердоган сфальсифікувати результати, враховуючи занепокоєння з приводу його авторитарних тенденцій.

Нещодавні заяви міністра внутрішніх справ, який назвав майбутні вибори спробою "політичного перевороту", лише підсилили побоювання щодо утисків демократичного процесу.

Однак політичний експерт Демір Мурат Сейрек вважає, що голосування в Туреччині ретельно контролюється усіма політичними партіями та цивільними спостерігачами, що ускладнює для Ердогана виправлення результатів у разі значної поразки.

Більший ризик полягає в тому, що він може вдатися до ризикованої тактики — наприклад, вимагати перерахунку голосів в разі близького результату, або запровадження надзвичайного стану через якийсь "відволікаючий інцидент".

Також постає питання чи може Ердоган у випадку поразки здатись і покинути країну. Сейрек зазначає, що це дуже малоймовірно, оскільки він вважає себе другим Ататюрком і радше помре, аніж поїде.