П'ять причин, чому Ліз Трасс довелось піти з посади прем'єр-міністра

Ліз Трасс покинула посаду прем'єр-міністра так само поспішно, як і зайшла на неї, пробувши лідером країни лише 45 днів. Чому Трасс не впоралась, пояснює у своїй статті Метью Фліндерс, директор-засновник Центру громадського розуміння політики імені сера Бернарда Кріка Шеффілдського університету у Британії. Оригінал опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Коли Ліз Трасс відійшла від трибуни біля будинку No.10 на Даунінг-стріт після відставки з посади лідера своєї партії, їй, напевно, спало на думку, що її перебування на посаді прем'єр-міністра триватиме рівно стільки, скільки тривала кампанія за лідерство, яка привела її на цю посаду.

Коли Борис Джонсон пішов з No.10, у Сполученому Королівстві з'явилося відчуття, що настав час стабільності, компетентності та переваг нудного політика, який міг би втримати державний корабель. Стабільність і баланс Трасс виявилися напрочуд хиткими. Вона здійснила, можливо, найбільший переворот в британській політичній історії, зробивши перебування Джонсона на посаді нудним у порівнянні з нею.

Трасс розпочала роботу на посаді прем'єр-міністра у вересні, запропонувавши радикальну програму дій, яка, як вона стверджувала, була покликана дати поштовх економічному зростанню. Але їй довелося відмовитися від цих планів майже одразу після того, як сталася полярно протилежна подія. Її пропозиції спричинили негайний економічний крах, від якого вона так і не змогла оговтатись.

Короткий термін її перебування на посаді принаймні дозволяє відносно легко підсумувати, де все пішло не так. Я вважаю, що в її злеті і падінні відіграли роль п'ять ключових елементів.

Погана політика

З самого початку свого перебування на посаді прем'єр-міністра Трасс проводила погану політику. Вона відмовлялася призначати в уряд будь-кого, хто не підтримував її кампанію, залишаючи її з обмеженим пулом талантів. Її позиція, що ти або друг, або ворог (а ворогів не було), створила їй репутацію реваншиста — не найкращий початок. В її кабінеті був очевидний брак талантів, і після менш ніж двох місяців перебування на посаді Трасс довелося звільнити канцлера і міністра внутрішніх справ — дві найвищі посади в уряді, нижчі за посаду прем'єр-міністра.

Поганий партійний процес

Але тріщини з'явилися ще до того, як Трасс вступила на посаду, як прямий результат того, як Консервативна партія обирає своїх лідерів. Трасс опинилася у фінальному раунді конкурсу так само за замовчуванням, як і будь-хто інший, і не користувалася палкою підтримкою своєї парламентської партії. Для того, щоб перемогти на виборах лідера, вона продалася рядовим членам партії, запропонувавши їм податкову політику, яка була повністю пристосована до їхніх потреб, а не відображала потреби чи пріоритети країни в цілому.

Вона прийняла незграбний образ Тетчер в презентаційному плані і стратегію "червоного м'яса" в політичному плані. В результаті ми отримали нового прем'єр-міністра, який сильно розійшовся як з громадськістю, так і зі своєю парламентською партією.

Погана стратегія

Рівень невідповідності став зрозумілим з тієї хвилини, коли було оголошено міні-бюджет Трасс, який сам себе калічить. Усунення бар'єрів на виплату бонусів банкірам та зменшення податків на бізнес ніколи не буде успішним в умовах кризи вартості життя. Оптика була неправильною, як це знав би будь-який студент-першокурсник політичного факультету.

Погана презентація

Політика — це, врешті-решт, справа людей. Потрібно вміти спілкуватися, резонувати, налагоджувати зв'язки та співпереживати. Тому найважливішою складовою інтелекту для прем'єр-міністра є не інтелектуальний (у нас є експерти) або фінансовий (у них є радники), а емоційний. Простий факт полягає в тому, що Трасс, здавалося, ніколи не була здатна налагоджувати зв'язки або розслаблятися. Її відповіді на інтерв'ю завжди були занадто механічними, а мова тіла — занадто картонною.

Погане позиціонування

Якщо проблеми Трасс і свідчать про щось, то, швидше за все, про небезпеку британської конституції. Вона залишається конституцією, що накопичує владу, де неймовірно мала кількість людей може приймати масові рішення з дуже незначним контролем, якщо такий взагалі існує. Її відсторонення Управління з питань бюджетної відповідальності є тому прикладом.

"Погана, погана, погана" цілком може стати підходящою епітафією для часу перебування Трасс на посаді, але я не можу не задатися питанням, чи не є її досвід симптомом набагато більшої проблеми. Чи не занадто легко звинувачувати Трасс? Якщо вже на те пішло, то останній місяць викрив вакуум в центрі британської політики щодо амбіцій, уяви і бачення. Насправді їх немає.

У післябрекзитовому контексті заповнення цього вакууму має бути основним завданням для наступного власника ключів від будинку No.10.

Метью Фліндерс, директор-засновник Центру громадського розуміння політики імені сера Бернарда Кріка Шеффілдського університету, Велика Британія.