П’ятизірковий табір для біженців: як живуть українці на угорському озері Балатон

Зараз у світі понад 6 мільйонів українських біженців. Найбільше українців облаштувалося у Польщі, Німеччині та Чехії. Надає тимчасовий захист і Угорщина. Туди виїхали майже пів мільйона українців, а офіційно отримали тимчасовий захист близько 30 тисяч.

Незважаючи на неоднозначну позицію угорської влади стосовно України у зовнішній політиці, усередині країни біженці почуваються комфортно. Більш того, Угорщина — одна з небагатьох країн, де українцям і досі можна користуватися громадським транспортом безоплатно.

Більшість українців мають намір повернутися до України, а тому продовжують жити у тимчасово облаштованих таборах, які зараз є у кожній країні Європи. Їх облаштовують у школах, пустих приміщеннях, наметових містечках, навіть на круїзних лайнерах.

Новини.LIVE побували в одному з таборів для біженців, який організувала Федерація єврейських громад України на базі санаторію на угорському озері Балатон.

За весь час табір прихистив понад 3 тисячі українців, зараз там проживають близько 600 біженців. Мешканці і працівники табору розповіли нашим журналістам про своє життя за кордоном.

Втекла з окупації, аби врятувати дитину

Юлія — мама 2-річного Давида. До вимушеного переїзду за кордон вони жили в Бердянську. На третій день лютневого вторгнення місто окупували, але родина вирішила залишитися. Юлія змінила думку через два місяці, коли на прогулянці з сином вкотре побачила озброєного окупанта. Зрозуміла, що має вивезти дитину у більш безпечне місце.

Дорога стала справжнім випробуванням. Жінка з сином спочатку виїхали до Запоріжжя. Замість звичної дороги у півтори години їхали дев'ять. На блокпостах окупантів доводилося брехати. Там ставили запитання "Чому їдете?", просили залишитися.

"Було страшно за життя дитини, тож говорила, що їдемо до мами у Запоріжжя, а звідти вже до родичів у Казахстан. Вони (на блокпостах. — Ред.) казали, щоб ми не виїжджали, бо самі наших родичів привезуть", — розповідає Юлія.

Із Запоріжжя жінка з сином поїхали не до Казахстану, а до Угорщини, у табір для біженців. Де, зізнається, ще жодного разу біженкою себе не відчула, радше туристкою.

"Почуваємося як на довгоочікуваному курорті. До війни ми планували їхати до Європи відпочивати. Хотілося кудись, де є харчування і можна не готувати. Щоб просто прийшов, узяв, поклав і за тобою прибрали. Ось так і тут. Поруч озеро. Ми на пляжі. Тут дуже добре".

Потрапила саме у це місце родина не випадково. Юлія знала про нього заздалегідь, адже сама — єврейка, й у Бердянську відвідувала синагогу. Членів єврейської спільноти від самого початку війни пропонували вивезти у подібні безпечні місця. Та приймає табір, звісно, не тільки євреїв.

Мови, екскурсії, розвиток: як допомагають біженцям

Наталії 74 роки, вона народилася в росії, але більшу частину свого життя провела у Дніпрі. Коли почалася війна, вирішила їхати, адже жила одна і було страшно залишатися самій. Чоловік Наталії помер 30 років тому, він був євреєм. Тому жінка завжди залишалася на зв’язку з синагогою і дізналася про евакуацію, яку організовувала Федерація. Тут, на озері Балатон, пенсіонерка відкрила для себе нові можливості.

"Ви, напевно, посмієтеся, але я вчу англійську. І трошки іврит. Тут влаштовували заняття. Збирали жінок і розповідали про єврейські традиції. Дуже цікаво", — поділилася Наталія.

Крім занять у таборі, для біженців організовують екскурсії, проводять концерти та вистави, влаштовують майстер-класи, конкурси й дискотеки для дітей. Але багато українців у таборі працюють. Біженців влаштовують працювати офіційно, а дехто приїжджає допомогти на волонтерських засадах.

Традицій і правил дотримуються всі

19-річний Назар народився у Харкові, але вже багато років живе і навчається в англійському Оксфорді. Батьки хлопця й досі лишаються в Україні, і цим літом він шукав можливості якось допомогти.

"Я мав прийняти рішення, що робити: або поїхати відпочивати, або спробувати щось зробити корисне для своєї країни. І через те, що воювати я зараз не можу, великі гроші давати теж не можу, бо не заробляю, то вирішив їхати сюди допомагати", — розповідає хлопець.

Назар влаштувався адміністратором табору. До його обов'язків входить зустріч і заселення біженців, а також їхнє переселення і виселення. Якщо у гостей — а саме так Назар називає біженців, виникають якісь проблеми, вирішує їх також він. Робота, розповідає хлопець, не складна, та є свої особливості, адже працює Назар переважно з релігійними євреями.

"Для мене найбільшим відкриттям було те, що у спортзалі і басейні не можна одночасно приймати жінок і чоловіків. Для цього є окремі графіки. А ще шабат. Євреї не мають права будь що робити і просити в шабат. Вони можуть казати щось на кшталт: "Тобі не здається, що тут затемно?". Це означає, що треба ввімкнути світло", — розповідає Назар.

Мешканці табору, які не є релігійними євреями, теж дотримуються правил і традицій: басейн і пляж відвідують згідно з графіком, їдять виключно кошерну їжу, жінки мають закривати лікті та коліна в присутності єврейських чоловіків.

Кошерна їжа від шеф-кухаря

Альмош Левенте Іхас — відомий угорський шеф-кухар, який вчився та працював у Швейцарії, а коли повернувся на батьківщину, накривав бенкети для політичних діячів Угорщини, які проходили у Будайській фортеці.

Зараз Альмош готує для українських біженців. Щодня він має тричі нагодувати 600 людей. Більш того, як згадувалося раніше, страви мають бути кошерними. Хоч Альмош — не єврей, правила кашруту знає, адже колись йому довелося працювати у синагозі.

"Найголовніше, євреї не можуть їсти разом молоко і м'ясо. Через це ми маємо дві окремі кухні: на одній тільки молочне, на іншій тільки м’ясне. А ще тільки релігійний єврей може запалювати вогонь для приготування їжі. Й електроплиту так само. Якщо я, не єврей, ввімкну, це буде вже не кошерна їжа", — запевняє кухар.

На кухні Альмоша працюють два релігійні євреї. Всі інші — українські біженці, які не мають стосунку до іудейства. Це вперше, коли Альмошу доводиться працювати з українцями, і хоча спілкуються вони за допомогою перекладача, шеф-кухар під великим враженням.

"Я ніколи раніше не стикався з українцями. Працював з багатьма національностями, і можу сказати, що українці особливі. Вони як роботи, у хорошому сенсі. Що б я не попросив — почистити 100 кілограмів картоплі, наприклад — питань не виникне, вони зроблять це", — додає Альмош.

Працювати з українцями і готувати для українців для Альмоша — важлива місія, це той внесок, який він може зробити, аби допомогти Україні.

Життя у прихистку

Тимчасовий прихисток на мальовничому узбережжі озера Балатон єврейській спільноті надав уряд Угорщини. Санаторій, на місці якого розташований табір, було закинуто протягом семи років. Раніше це було улюблене місце проросійського прем’єра Угорщини Віктора Орбана для влаштування офіційних прийомів. Зараз усі номери заселені українцями і встановлено ще кілька десятків комфортабельних модульних будиночків, адже місця для всіх, буває, не вистачає.

У будиночках і номерах є всі зручності: кондиціонер, чисті рушники, шампунь, і обов'язково — головна книга євреїв, Тора. Оренда санаторію триватиме ще три місяці, розповідають керівники табору. Її обіцяють подовжити і на довше, та сподіваються, що не знадобиться.