Поховав СРСР і підтримав анексію Криму: чим запам'ятався Горбачов, який відправився на "концерт Кобзона"

Ввечері 30 серпня стало відомо, що з життя пішов перший та останній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов. Цього року йому виповнився 91 рік. Він встановив рекорд з тривалості життя серед усіх радянських лідерів. Горбачов помер, так і не дочекавшись розвалу росії, однак, як вважається багатьма його критиками, доклав руку до розпаду СРСР. Щоправда, сам Горбачов називав цю геополітичну подію світового рівня своєю драмою.

Водночас його заяви про "російський Крим" та підтримку режиму кремля свідчать про відкриту українофобську позицію, через що йому навіть заборонили в'їзд до України.

Новини.LIVE розповідає, чим запам'ятається останній зі "слонів" Радянського Союзу, відомий світові як автор "перебудови" і "сухого закону" в СРСР.

Горбачов у політиці

Михайло Горбачов народився 2 березня 1931 року у селі Привольне Ставропольського краю тодішньої РРФСР. Його батько — росіянин, а мати — українка.

Працювати майбутній генеральний секретар ЦК КПРС почав ще у 13 років — у колгоспі та на машинно-тракторній станції, а в 17-річному віці, ще школярем, отримав Орден Трудового червоного знамена — за збір врожаю як комбайнер.

У 19 років, в 10 класі, став кандидатом в члени КПРС і з того часу невпинно йшов по "партійній лінії". Спочатку обіймав посади у рідному Ставропольському краї, а потім за підтримки тодішнього голови КДБ Юрія Андропова.

Горбачов очолив СРСР у 1985 році, після швидкоплинних термінів двох попередніх пристарілих генсеків — Юрія Андропова, який змінив Леоніда Брежнєва, і Костянтина Черненка, який за півтора року змінив вже Андропова. Порівняно з ними, 53-річний Горбачов був молодим і протримався на посаді аж шість років — він правив радянською державою аж до її розпаду в 1991 році.

Горбачов був останнім генеральним секретарем ЦК КПРС, а у 1990-1991 роках — першим та єдиним в історії президентом Союзу Радянських Соціалістичних республік.

"Перебудова"

Бачення розвитку держави Горбачова суттєво різнилося від "застійних" попередників: за Горбачова Союз вступив в епоху "перебудови" — це слово навіть стало неологізмом в англійській і не тільки мові. Крім того, він спробував налагодити стосунки із Заходом — гонитва озброєнь була припинена, Холодна війна змінилася відлигою, усі зусилля влади були направлені на налагодження відносин із США та Європою.

В країні також проводилася політика гласності (пом'якшення цензури й зняття табу на обговорення деяких тем). До того ж в СРСР де-факто узаконили приватне підприємництво у формі кооперативів, а радянські війська були виведені з Афганістану. 

"Сухий закон"

Одразу після приходу до влади він видав указ про посилення боротьби з пияцтвом, який увійшов до історії як "сухий закон". Внаслідок антиалкогольної кампанії Горбачова ціни на спиртні напої зросли на 45%, було вирубано сотні виноградників, а з магазинів практично зник цукор. В країні розквітло самогоноваріння, і як побічний ефект — сплеск наркоманії.

Нобелівська премія миру

Горбачов — єдиний генсек, який був нагороджений Нобелівською премією миру. Він отримав її у 1990 році "на знак визнання його провідної ролі в мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародного співтовариства".

Серпневий путч 1991 року

Попри те, що Горбачова часто звинувачують в розвалі Радянського Союзу, комуністичний колос на глиняних ногах де-факто розвалився внаслідок недбалої спроби його зберегти і "закрутити гайки" назад. 

Ввечері 18 серпня 1991 року Михайло Горбачов був заблокований на своїй президентській дачі у кримському Форосі. А о 6 годині ранку 19 серпня по всіх теле- та радіоканалах СРСР було передане повідомлення про створення Державного Комітету з надзвичайного стану (ДКНС, рос: ГКЧП. — Ред.). Очолили його кілька посадовців найвищого рангу включно з головою КДБ, міністрами оборони та  внутрішніх справ, віцепрезидентом і прем'єр-міністром.

Вони оголосили про впровадження надзвичайного стану на деяких територіях, припинення виходу більшості ЗМІ, оголошення недійсними органи управління республік, які вже ухвалили декларації про суверенітет, зокрема й України. Також призупинялася діяльності політичних та громадських організацій.

Втім, результат був протилежний: тоді ще "радянський народ", який вже спробував трохи свободи, вийшов на вулиці й оголосив страйки. Поки що союзні республіки завмерли в очікуванні. І вже 21 серпня президент  СРСР Горбачов не без допомоги президента росії Єльцина був звільнений з фороської неволі, заколотники — заарештовані. Проте процеси розпаду вже було не зупинити: почався ланцюжок оголошень незалежності. "Нерушимий" союз рухнув.

Невдалі спроби врятувати СРСР

Після того, як союзні республіки одна за одною почали ухвалювати декларації про незалежність, Горбачов намагався зберегти СРСР. Він запропонував проєкт нового Союзного договору, який повинен був стати "оновленою федерацією рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою забезпечуватися права і свободи людини будь-якої національності". Проте прагнення Горбачова реалізувати проєкт союзної держави на території СРСР зазнали фіаско.

Без України союзний договір не має сенсу

Після проголошення Україною незалежності у 1991 році Горбачов під час розмови із президентом рф Борисом Єльциним обговорювали можливість створення Союзної держави. Останній же сказав, що без України це не має сенсу.

8 грудня 1991 року очільники Росії, України й Білорусі підписали історичні Біловезькі угоди, які поклали край існуванню СРСР і задекларували створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

25 грудня 1991 Михайло Горбачов виступив з телевізійним зверненням до народу й оголосив про складання повноважень президента СРСР. Останній радянський керівник повідомив, що підтримує прагнення союзних республік до набуття суверенітету, однак засуджує "розчленування" СРСР.

Різкі заяви про Україну

Судячи із висловлювань Горбачова, його цілком можна вважати українофобом. Принаймні імперцем — точно.

У 2014 році він підтримав агресію росії проти України, зокрема і тимчасову окупацію Криму.

"Істина в цьому випадку полягає в тому, що від Росії не можна відривати Крим. Це її дітище", — заявляв він у 2014 році.

Також Горбачов називав причиною війни на сході України нібито "зрив перебудови".

"Не буду тут докладно говорити про український конфлікт. Його глибинна причина — в зриві перебудови, у безвідповідальних рішеннях, які були ухвалені в Біловезькій пущі керівниками росії, України та Білорусії", — казав він у 2015 році.

У травні 2016 року українська влада заборонила Горбачову в'їзд на територію країни за його висловлювання про Крим. За кілька днів до цього останній президент СРСР заявляв, що "не їздить і не буде їздити" в Україну.

Водночас повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого останній генсек засудив. Але не через любов до України, а тому, що "путін знищив всю його спадщину".