"Війна може закінчитись восени, але результат не задовольнить усіх", — польський політолог Бартоломей Біскуп для Новини.LIVE

Польський політолог, професор Варшавського університету Бартоломей Біскуп розповів, на які політичні зміни можна очікувати цьогоріч, від чого залежить закінчення війни і як трансформуються українсько-польські відносини. 

— Як змінилися польсько-українські відносини за цей рік війни на політичному та суспільному рівнях?

— Двосторонні відносини стали зовсім іншими. Так, зміни спричинила війна, трагічні події, але відносини поліпшились з обох сторін: і з польської, і з української. На політичному рівні головною темою є те, що маємо спільного ворога, на цьому концентруються лідери, уряди наших держав. Ми бачимо взаємну політичну, військову підтримку на кожному кроці. Водночас на другий план відійшли питання, які викликали дискусії у польсько-українських взаєминах. 

— Йдеться про Волинь?

— Так, насамперед про Волинь, події Другої світової війни та післявоєнний час. Звісно, є певні жести, спроби підійти до розв'язання цих питань, до проведення спільних досліджень, що добре. Але зараз це не настільки актуально, бо триває війна. На суспільному рівні ці відносини теж дуже поліпшились, ми бачимо значну підтримку з боку польського суспільства для українців, що підтверджують дані соцопитувань. Відбуваються засадничі зміни.

Ставлення і поляків, і українців один до одного стало набагато позитивнішим, ніж до війни. Ці прояви високого рівня солідарності, доброї волі у лютому, березні і дотепер, значною мірою, були неочікувано значущим явищем.  

— На сьогодні є втома у польському суспільстві? Чи з’являються думки, що занадто багато Польща допомагає?

— Я б не сказав, що це втома. Наприклад, на ринку праці українці потрібні, у Польщі найнижчий рівень безробіття. Водночас є різні думки щодо того, якою має бути допомога Польщі, які її види доцільні у довгостроковій перспективі — це стосується соціальних виплат, контролю над ними, хто з українців залишається у Польщі й потребує цієї допомоги, а хто ні. Тобто бажання допомагати незмінне, але опитування громадської думки свідчать, що поляки очікують від влади чіткішого визначення критеріїв допомоги, оскільки ситуація триває довго і треба ухвалювати довгострокові рішення. 

Ще недавно крайні праві політики стверджували, що така висока підтримка поляками українців не триватиме довго, швидко зміниться антиукраїнськими настроями. Але вони помилились, цього не спостерігається.

— У Польщі цьогоріч відбудуться вибори, соцопитування показують, що може відбутися зміна влади. Чи це вплине на політичну підтримку України?

— На мою думку, якихось змін у питанні підтримки очікувати не варто, бо стосовно нападу росії на Україну політичні партії у Польщі мають однозначну позицію, за виключенням кількох політиків "Конфедерації" (крайня права партія). Абсолютна більшість політиків Сейму, Сенату Польщі промовляють єдиним голосом. Тобто політичний напрямок не зміниться. Дії в рамках НАТО, двосторонні польсько-українські домовленості будуть збережені, усі партії це декларують.

І так само однозначно до цієї війни ставляться виборці. Польське суспільство має однозначно проукраїнську позицію, тому політикам навіть немає сенсу змінювати свої підходи. 

Яка б коаліція не була сформована в Сеймі після виборів, не бачу можливості, щоб це змінилося.

— Правляча партія "Право і Справедливість" звинувачує опонентів з опозиційної "Громадянської коаліції" і її лідера Дональда Туска у проведенні пронімецької політики протягом попередніх каденцій, коли нинішня опозиція була при владі, що призвело до багатьох помилок. Влада — тобто соратники Качинського — стверджує, що навіть зараз якби Туск був при владі, то політика Польщі була б синхронна з німецькою, надто обережною. 

— Це елементи політичної гри. Туску пригадують багато його висловлювань, це пов'язано зі слабкістю нинішньої німецької політики. І ці дії попередніх урядів "Громадянської платформи" (входить до "Громадянської коаліції". — Ред.) Туска, їх "поєднання" з німецькою політикою буде використано у виборчій кампанії. Але це значною мірою не вплине на ситуацію, "Платформа" буде захищатись, але "Платформа" не може змінити політики Польщі, не може піти проти думки суспільства, інакше вона підтвердила б те, у чому її звинувачує "Право і Справедливість". Але, на мою думку, ця політична гра розрахована на виборця і не матиме жодного впливу на те, що відбуватиметься після виборів.

— Чи правляча партія "Право і Справедливість" буде збирати політичний капітал на тому, що Польща надала значну підтримку Україні?

— Гадаю, що це матиме якийсь вплив, однак не буде значним чинником, чи мотиватором поведінки виборців. Є питання безпеки держави, яку влада завжди мусить запевнити. І виборці звертатимуть на це увагу. Натомість в Польщі маємо досить стабільні показники підтримки основних політичних сил, війна сильно не вплинула на них. Якщо керуватись такою логікою, то підтримка правлячої партії мала б зрости, але вона навіть трохи знизилась. Тобто війна не впливає.

Хоча поляки думають про те, хто зможе забезпечити безпеку країни з політичної точки зору. І це найбільше впливає на партії крайнього спектру. Так, під час війни впала підтримка крайньої правої "Конфедерації", політики якої часами висловлюються навіть у проросійському дусі. 

— Чи зросла роль Польщі в ЄС, на міжнародній арені, як країни, яка багато ініціатив щодо підтримки України висловлює і просуває першою?

— Так, зросла. Безперечно, зросла роль РП в НАТО, на східному фланзі Альянсу. З Євросоюзом трохи гірше, бо відносини Польщі з Єврокомісією не надто добрі. Тому в ЄС роль Польщі зросла, але не так значно, як могло б бути. Дійсно, європейські політики все частіше визнають, що треба було дослухатись до Польщі, але за словами не настає дій.

Водночас є багато дій, ініційованих Польщею, які просуваються на рівні ЄС — йдеться про санкції, про економічні рішення, наприклад, встановлення максимальних цін на енергоносії, тут Польща разом з країнами східного флангу ЄС є в авангарді рішень. Бо країни західної Європи прагнули б вдаватись до менш рішучих рішень, а Польща і країни Балтії йдуть далі, бо ми відчуваємо цю загрозу значно краще і значно ближче.

Роль Польщі в ЄС в цілому зросла, але відносини РП з ЄС залишаються напруженими. ЄС не надає достатньої фінансової допомоги для Польщі у зв'язку з вимушеною воєнною міграцією. Польща видала вже 16 млрд євро, а від ЄС ми отримали десь 300 млн євро, попри безпрецедентну ситуацію. 

— Чому так відбувається?

— Єврокомісія незадоволена певними рішеннями Польщі, зокрема, щодо судової реформи. І Брюссель не поспішає надати допомогу Польщі, тобто застосовує такий фінансовий механізм. Звичайно, Польща дасть собі ради, але якби країна мала ці кошти, то могла б реагувати на безпрецедентну ситуацію ще краще. 

— Чи регіональні союзи між Польщею, країнами Балтії та Україною здатні підсилити вплив рішень на міжнародному рівні?

— Так, це вже є. Польща як найбільша країна регіону виконує роль регіонального лідера. Країна має високий людський потенціал, досить хороші економічні показники.

Союзи в рамках ЄС і поза Євросоюзом є дуже важливими, і Польща дуже багато для цього робить. Йдеться, зокрема, й про концепції Тримор'я, Міжмор'я. Загалом співпраця на східному фланзі ЄС буде посилюватися з країнами Балтії, в форматі Вишеградської четвірки, останнім часом зміцнюється партнерство зі скандинавськими країнами, які також добре розуміють рівень загроз.

Війна спричинила такий ефект, що реалізація цих концепцій Тримор'я, Міжмор'я трохи пришвидшилась, і далі вони мусять розвиватись дуже швидко.

— Які пріоритети цієї регіональної співпраці?

— На сьогодні їх два. Перший — це військовий, і другий — це економічний. Необхідна економічна стабільність: в країнах прифронтової зони зараз найбільший рівень інфляції. 

— Як буде розвиватися ситуація протягом 2023 року — наскільки затяжною чи ні буде війна?

— З політологічної точки зору, ми бачимо, на жаль, що є тривалий конфлікт. Закінчиться зима і можна очікувати певних дій з обох сторін (України та росії. — Ред.). Багато залежить від США, від різновидів зброї, яка поставляється Україні. Я переконаний, що український контрнаступ буде розвиватись. І підтримка держав-членів НАТО рухається у цьому напрямку — більшість лідерів цих країн вважає, що Україна має повернути свої землі. 

Я вважаю, що інтенсивні військові дії будуть тривати до осені. І буде зберігатися підтримка України країнами Заходу, ключовим питанням є незмінна стабільна підтримка США.

Можна сподіватися на закінчення військового конфлікту восени, у спосіб, який не повністю всіх задовольнить, на жаль. Але Україна поверне свої території.

Фото: REUTERS/Oleksandr Ratushniak