Загроза демократії: закони про іноземних агентів ширяться світом

Російський закон про іноземних агентів не є чимось унікальним і виключно російським. Подібні закони діють ледь не по всьому світу, а скоро, можливо, й з'являться в Євросоюзі. Усі вони націлені на захист державних інтересів, однак відмінність у тому, як деякі країни можуть зловживати такими розмитими і широкими законами. 

Про те, як закони про іноагентів руйнують демократію, пише Максим Крупський, запрошений науковий співробітник Університету Тафтса, програма росії та Євразії. Оригінал його статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Чому зростаюча кількість законів про іноземних агентів у світі — загроза демократії

Після кількох днів масових протестів і сутичок між протестувальниками та поліцією на початку березня правляча партія Грузії, колишньої радянської держави, піддалася тиску і відмовилася від запропонованих нею законів про іноземних агентів.

Але галас і увага ЗМІ до грузинської ініціативи та її краху не повинні приховувати більш широку тенденцію, коли йдеться про подібні закони, спрямовані проти ЗМІ та неурядових організацій, що фінансуються з-за кордону, або не державними організаціями (НДО). За останнє десятиліття вони з'явилися в країнах по всьому світу. Китай, Індія, Камбоджа, Австралія та Уганда є одними з десятків країн, які мають закони про "іноземних агентів".

А через кілька днів після відкликання грузинських законопроєктів видання Politico повідомило, що Європейський Союз збирається розробити власний реєстр іноземних агентів.

Надто широкі, схильні до зловживань

Поштовхом до ухвалення цих законів в останні роки стало зростання міжнародної напруженості та занепокоєння національної влади щодо іноземного впливу на внутрішні справи та громадську думку.

Тлумачення та застосування законів про "іноземних агентів" відрізняється в різних юрисдикціях. Але всі вони, як правило, вимагають реєстрації та виокремлення організацій з іноземним фінансуванням або "впливом". У багатьох випадках їхня діяльність також необґрунтовано обмежується.

З мого досвіду представництва НДО, класифікованих як іноземні агенти, такі закони можуть бути використані як інструмент проти груп, що надають правозахисну та соціальну допомогу або здійснюють моніторинг прозорості діяльності державних органів. Будь-яка організація, яка так чи інакше бере участь у міжнародній діяльності і яку держава вважає такою, що впливає на внутрішню політику або громадську думку, ризикує бути визнаною іноземним агентом.

Законодавство Грузії вимагало б, щоб неурядові організації та засоби масової інформації, які отримують понад 20% фінансування з-за кордону, були включені до спеціального реєстру "агентів іноземного впливу". Вони також повинні були б подавати щорічну фінансову декларацію або їх оштрафують на 9500 доларів США.

Автори законопроєкту в Грузії порівняли його з американським Законом про реєстрацію іноземних агентів (FARA), який застосовується до будь-якого "агента іноземного замовника".

Але критики стверджують, що він є копією більш репресивного російського закону про іноземних агентів. Правозахисники стверджують, що російський закон дозволяє кремлю перешкоджати роботі неурядових організацій і незалежних ЗМІ, а також переслідувати незгодних громадян.

Відтоді, як росія ухвалила закон про іноземних агентів у 2012 році, я бачив, як влада використовує розпливчасті юридичні поняття, такі як "політична діяльність", "іноземне фінансування" та "іноземний вплив", для визначення того, чи є НДО іноземним агентом. Ці розпливчасті юридичні поняття дозволяють органам виконавчої влади та судам тлумачити закон так широко, як їм заманеться, і довільно вирішувати, хто є, а хто не є іноземним агентом.

І ця широка і довільна класифікація іноземних агентів не є унікальною для росії. Вона також застосовується до законодавства про іноземних агентів у більш демократичних країнах. Однак, чим більш авторитарним є режим, тим більше негативних наслідків ці закони мають для громадянського суспільства.

Як починалися закони про іноземних агентів

Перший закон про іноземних агентів, FARA, був ухвалений у США в 1938 році для протидії нацистській пропаганді. Цей закон є чинним і сьогодні, але зазнав значних змін. З нього зникло поняття пропаганди, а його заявленою метою є виявлення іноземного впливу в США та протидія загрозам національній безпеці.

Хоча FARA не створює репресивних обмежень для громадянського суспільства, за бажання його можна тлумачити надзвичайно широко. Велика кількість консультативних висновків, виданих підрозділом FARA на індивідуальні запити, свідчить про те, наскільки складно визначити, хто повинен реєструватися як іноземний агент.

При розробці власного законодавства про іноземних агентів росія та Грузія посилалися на FARA. Однак є ключова відмінність між їхнім законодавством і FARA: у російській і нині скасованій грузинській версіях "іноземні агенти" не повинні здійснювати діяльність від імені іноземного уряду, політичної партії, бізнесу або фізичної особи.

Саме по собі використання термінів "іноземний агент" та "агент іноземного впливу" є некоректним з юридичної точки зору — агентська діяльність навіть не потребує доведення.

Тим не менш, юридичні наслідки для тих, хто отримує ярлик "іноземного агента", цілком реальні. У росії ці організації не можуть займатися освітньою діяльністю в державних школах, організовувати публічні заходи, виробляти і поширювати матеріали для дітей. А їхні програми та заходи можуть бути скасовані державними органами, навіть якщо вони не порушують закон.

Порушення громадянських прав

Подібне законодавство в інших країнах також порушує громадянські права і свободи. Китайське законодавство вимагає від НДО отримання дозволу уряду на здійснення своєї діяльності та реєстрації в органах безпеки, а також низки інших серйозних обмежень, які фактично унеможливлюють їхню роботу.

Як зазначає видання The Guardian, "іноземні НДО повинні утримуватися від участі в політичній або релігійній діяльності або діяти таким чином, щоб не завдати шкоди "національним інтересам Китаю" або "етнічній єдності"".

В Уганді НДО не можуть працювати в будь-якій частині країни, якщо не отримають дозволу від районного комітету з моніторингу НДО та місцевої влади. Вони також повинні підписати меморандум про взаєморозуміння з представниками уряду.

У 2022 році міжнародні правозахисні організації, зокрема Amnesty International та Human Rights Watch, закликали уряд Індії припинити застосування Закону про регулювання іноземних внесків до громадянського суспільства. Вони стверджували, що закон використовується для переслідування Центру сприяння соціальним проблемам, відомої місцевої НДО, яка займається моніторингом порушень прав людини. Індійська влада звинуватила групу в тому, що вона "висвітлює ситуацію з правами людини в Індії в негативному світлі на шкоду іміджу Індії", а також провела обшук в її офісі і вилучила документи.

Окрім цих правових наслідків для НДО, державна риторика щодо іноземних агентів може призвести до недовіри громадян до важливих НДО та інших організацій, які захищають права людини та надають суспільні послуги. А несправедливе застосування закону про іноземних агентів до фізичних осіб призводить до повернення до радянської риторики про "ворогів народу".

Нападки володимира путіна на невизначених "покидьків і націонал-зрадників" і "п'яту колону", яка бажає знищити росію в інтересах Заходу, є крайнім проявом цієї риторики.

Міжнародні суди визнали, що закони про іноземних агентів порушують права і свободи громадян. У червні 2022 року Європейський суд з прав людини постановив, що росія порушила право на свободу зібрань та об'єднань щодо НДО, визнаних іноземними агентами.

Двома роками раніше Європейський суд постановив, що угорський закон про іноземних агентів неправомірно порушує індивідуальні права і свободи та суперечить Хартії прав людини Європейського Союзу. Однак жодне з цих рішень не принесло практичних результатів, оскільки законодавство в росії та Угорщині залишилося без змін.

Зростаючий рух

Після вторгнення росії в Україну у 2022 та іноземного втручання у вибори в США і Канаді заходи із захисту державного суверенітету стали дедалі більш популярними.

Країни повинні забезпечити прозорість фінансових операцій, щоб приборкати корупцію, відмивання грошей, фінансування тероризму та інші злочини. Однак створення надмірно широких законів про іноземних агентів, які стигматизують і обмежують діяльність законослухняних НДО, незалежних ЗМІ та окремих осіб, є загрозою для демократичних цінностей.

Максим Крупський, запрошений науковий співробітник, програма росії та Євразії, Університет Тафтса