"Союзники" розповзаються: яка доля чекає на ОДКБ після демаршу Вірменії
Поділитися
Вірменія відмовилася приймати на своїй території навчання ОДКБ "Нерушиме братерство-2023". Як заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, на тлі вірмено-азербайджанського конфлікту, що триває, проведення таких навчань є недоцільним.
Це вже не перший подібний демарш Вірменії, яка вважає, що після нового спалаху конфлікту у вересні 2022 року Організація договору колективної безпеки мала задіяти статтю 4 договору (військова агресія проти одної з країн-учасниць розглядається як агресія проти всіх країн-учасниць). Зокрема, наприкінці вересня Вірменія не стала брати участь у військових навчаннях ОДКБ у Казахстані, а 23 листопада Нікол Пашинян відмовився підписувати декларацію Ради колективної безпеки за підсумками саміту ОДКБ у Єревані.
Образа на путіна
На думку політичного експерта, керівника Центру публічної аналітики "Вежа" та БФ "Нова дорога" Валерія Клочка, остаточний вихід Вірменії з ОДКБ є питанням часу. І проблема полягає не лише у відмові організації втручатися у вірменсько-азербайджанский конфлікт.
Як зазначає експерт, проблема Нагорного Карабаха спричинила низку непорозумінь між урядом Вірменії і вірменським суспільством.
"Треба сказати, Пашинян дуже ображений на путіна, тому що хотів у силовий спосіб придушити протести, які постійно відбуваються у Вірменії — навіть на тлі власне саміту ОДКБ у Єревані. Але мені здається, кремль чудово розуміє, що США та Євросоюз мають у Вірменії дуже серйозні інтереси. Тому рф зараз не готова до створення ще одного осередку спротиву з боку широких верств населення, які будуть пов’язані у тому числі з Нагорним Карабахом. У цій частині ОДКБ могла б відіграти принципову роль: зайти, придушити мітинги і протести та й усе. Але вона цього не робить. Чи вийде Вірменія врешті-решт з ОДКБ? Я думаю, що так. Це питання часу", — сказав експерт в ексклюзивному коментарі Новини.LIVE.
Союз недовіри
Утім, не лише Вірменія незадоволена позицією ОДКБ. Інші країни-учасниці також мають свої претензії до організації. Як вважає політичний експерт Олексій Якубін, коріння проблеми полягає у самій структурі ОДКБ: кремль формував її, намагаючись створити власну альтернативу НАТО.
"При цьому росія від самого початку розглядала ОДКБ фактично як свій придаток, як свій інструмент впливу. І насправді інші країни-учасниці це відчувають. Подивіться, яка обережна була реакція Казахстану, який використовував сили ОДКБ під час січневих протестів 2022 року, але за першої можливості закрив це питання: війська вийшли з його території, і все. Також після початку широкомасштабної російської агресії проти України члени ОДКБ, окрім Білорусі, не проявили жодного бажання брати у ній участь", — нагадав політолог в коментарі Новини.LIVE.
За словами Олексія Якубіна, на сьогодні ОДКБ існує скоріше не як союз довіри, а як союз недовіри.
"Країни-учасниці не дуже довіряють цій структурі у плані того, що вона реально здатна забезпечувати якусь безпеку. З одного боку, вони начебто з неї і не виходять, бояться зробити якійсь гучний крок, щоб росія і проти них не почала агресію. Але, наприклад, і та ж Вірменія, і Казахстан зараз намагаються максимально мінімізувати свою присутність у ОДКБ", — зазначив він.
Вплив Китаю
Певним поштовхом до виходу країн-учасниць з ОДКБ може стати позиція Китаю, який через нещодавній сенсаційний матеріал у Financial Times дав зрозуміти, що китайський уряд більше не довіряє путіну. Однак прямий вплив Китаю на рішення центральноазійських учасників ОДКБ дещо переоцінений, зазначають експерти.
"Центральноазійські країни-учасниці ОДКБ дивляться на позицію Пекіна з тієї точки зору, що росія постійно намагається подавати Пекін як свого союзника, але той насправді так не поводиться. Дивіться: навіть США визнають, що не спостерігають, щоб Китай надавав росії зброю тощо. І дивлячись на це, країни ОДКБ діють так само. Ба більше, той же Казахстан, наприклад, розуміє, що перегляд міжнародно визнаних кордонів, який затіяла росія, потенційно загрожує йому теж — згадаємо північні регіони, де мешкає багато російськомовного населення", — зауважує Олексій Якубін.
На думку Валерія Клочка, на сьогодні Китай не є настільки потужнім гравцем, щоб здійснювати прямий вплив на своїх сусідів. Експерт зазначає, що Китай зараз переживає економічну рецесію, і це змушує його йти у фарватері своїх західних партнерів.
"Влада Китаю зараз серйозно потерпає від того, що соціальний рівень життя китайців дуже просів. Для Китаю дуже важливі енергетичні ресурси, ринки збуту. Тому йому натякнули: "Будете допомагати росії у військовому плані — ЄС не буде купувати ваші капці". Я зараз не іронізую, тому що навіть до початку широкомасштабної агресії росії було чимало скандальних історій із постачанням до Євросоюзу саме побутових товарів. Тому Китай у цьому сенсі став заручником ситуації", — вважає Клочок.
Тому навіть гучні заяви Пекіна — зокрема, озвучена у вересні 2022 року обіцянку підтримувати захист суверенітету Казахстану — не варто надто переоцінювати.
"Це все декларативні заяви, за якими практично нічого не стоїть. Інше питання, чи буде Китай надавати Казахстану якусь допомогу. Але це питання поки що залишається без відповіді: Китай про це відверто не говорить. Ми маємо багато домислів щодо того, що ось Токаєв має класні відносини з Китаєм, але в чому це проявляється на сьогодні? А ні в чому. Казахстан і так є дуже потужною в економічному плані країною, і до того ж має непогану армію. І казахи зараз дуже патріотично налаштовані в націоналістичному плані в правильному сенсі цього слова. Вони ненавидять росіян і мають у тому рацію, тому вони готові чинити опір будь-якій агресії", — зазначив Валерій Клочок.
Читайте Новини.LIVE!
